Історія сіл

Про сьогодення та минуле населених пунктів,що входять до Безсалівської сільської ради.

Центр с. Безсали розташоване на правому березі річки Суха Лохвиця в 10 км від районного центру та 21км від залізничної станції Сула в Західному напрямку. До сільської ради входять 6 населених пунктів: с.Безсали, с.Мехедівка,с.Озерне,с.Сокириха,с.Вишеньки,с.Червона Слобідка. Всього площа сільської ради становить 7137,2 га, населення 1010 чол.


Село Безсали


Площа населеного пункту 582га,населення 781чоловік,дворів 311. День села відзначається щорічно 5,6 липня,як день заснування села.

Перша писемна згадка про Безсали згадується в документах за 1693 рік — поселення входило до Лохвицької сотні Лубенського полку.

Біля села збереглися рештки городища, визначеного на карті Боплана, та могильник періоду Київської Русі (X–XI ст.).

В 1726 році в селі налічувалося 107 дворів. Військове,ні на який Уряд і до ратуші не належне,визначене було гетьману з Правобережної України Михайлу Ханенку. Документально згадується також,що гетьман Мазепа своїм універсалом /Указ/ від 18.04.1693року дав Михайлу Ханенку с.Безсали за службу діда,батька і його самого.

Але треба гадати,що село Безсали виникло на початку першої половини 17ст.,коли князі Вишневецькі посилено намагалися заселити свої володіння на Лубенщині. Першим поселенцем був козак за прізвищем Дуб.

В 1740 році с.Безсали входило до складу Лохвицької сотні,а в 1863 році до Лохвицького уїзду. На той час в селі було 265 дворів із загальною кількістю населення 1529 чоловік. Була церква, 21 вітряк, 1 олійниця,винокурний завод. В кінці ХІХ ст. значна частина землі належала козакам та поміщикам: Гамалію, Пренделю.,Барановському,Фон- Клеклю, Піщанському, Камінському, Камрі.

В 1888році в с. Безсали нараховувалося 419 дворів з загальною кількістю населення 2273 чоловік. Грамотних було лише 93 особи,з них одна жінка. Навчалося в школі 27 хлопчиків і 5 дівчаток.

В 1892 році 2 Травня / 19 квітня за старим стилем в с.Безсалах трапилася велика пожежа, від якої згоріли майже всі будівлі,залишилося лише декілька хат на околиці села. Пожежа виникла в першій половині дня,внаслідок того,що загорілася будівля на західній околиці сусіднього села Харківці. Буря великої сили перекинула вогонь в с.Безсали на східну околицю. Село горіло 3 дні. Були жертви серед людей,багато загинуло худоби та майна селянських господарств. Внаслідок цього стихійного лиха селяни змушені були тривалий час жити в землянках.

В період революції 1905-1907 років в селі часто бував письменник Архип Тесленко,що жив в сусідньому селі Харківці. Він проводив щороку агітацію серед селян,закликав їх до боротьби проти сільських поміщиків та багатіїв.

В перші дні січня 1918 року в селі створено перший орган радянської влади Ревком,який проголосив встановлення радянської влади на селі. В 1931 році навесні в с.Безсали було утворено колгосп „Згода” в якому об’єдналося 173 селянських господарств.

В 1926 році при сільській раді було організовано дитячі ясла,1936 році відкрито сільську бібліотеку,1932 році відкрито медичний пункт,1936 році відкрито пологовий будинок. В 1931 році початкову школу реорганізовано в семирічку,в якій в 1934році навчалося 200 учнів.Неписьменність в селі ліквідовано в основному в 1930-1931 роках.

Мирна праця колгоспників в селі була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини в 1941 році. З перших днів війни населення сільської ради приймало участь у будівництві укріплень на території району,області. З перших днів окупації на території Безсалівської сільської ради діяла підпільна група під керівництвом Булаха Олександра Івановича,який до війни працював головою Безсалівської сільської ради,На фронтах Великої Вітчизняної війни перебувало 303чоловіки із сільської ради. Воїни наші проявили мужність і відвагу,масовий героїзм у боротьбі із фашистськими загарбниками,про це говорить той факт – нагороджених орденами і медалями 242 чоловіки,серед них гвардії капітан Єрмак Павло Ілліч якому було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Безсалівська школа носить його ім’я. 209 жителів сільської ради було відправлено на примусову працю до Німеччини. Звільнення території сільської ради від німецько-фашистських окупантів відбулося 12 вересня 1943 року.

Після закінчення війни люди перейшли до мирної праці.

Необхідно віддати шану покійному Ющенко Максиму Євтихійовичу,який працював головою колгоспу з 1947року по 1975 рік. Нагороджений орденом Червоної Зірки,орденом „Знак Пошани”, ”Орденом Жовтневої Революції, 2 орденами Червоного прапора. Карась Іван Васильович /покійний/ працював на посаді голови сільської ради з 1947 року по 1979 рік. Інвалід Великої Вітчизняної війни,нагороджений Орденом Жовтневої Революції,медаллю „За відвагу”.

Також проживав в селі Безсали /нині покійний/ колишній десантник, учасник запеклих боїв в горах Афганістану, кавалер ордена Червоної Зірки Михайло Порохівник.

На сьогоднішній день на території села проживають 7 жителів, які брали участь в антитерористичній операції на сході України.

В с. Безсали працюють декілька сільськогосподарських підприємств.

До соціальної сфери, села входить:

  • Безсалівська ЗОШ 1-3ст.;
  • Безсалівська медична амбулаторія;
  • Безсалівський Будинок культури,
  • дитячий садок « Пролісок»;
  • адмінбудинок сільської ради .
  • ветеринарна дільнична лікарня.

Також на території села Безсали працює 4 магазини,які забезпечують населення продовольчими,промисловими та господарчими товарами.

В селі Безсали майже до кожного подвір’я підведено природній газ та воду . Всі вулиці села покриті твердим покриттям та оснащені вуличним освітленнями.


Село Мехедівка


Село Мехедівка Безсалівської сільської ради розташоване в 21 км. від районного центру в північно-західній частині Лохвицького району та відноситься до Безсалівської сільської ради .Площа 132 га., населення – 149, дворів – 85.

Засноване село в 18 столітті. З переходом в управління пана Мехедівського село стало носити назву Мехедівка.

Після революційнитх подій в 1923 році село Мехедівка увійшло до створення Бербеницької сільської ради. Колективне господарство колгосп „ Папаніна „ було створено в 1931 році на честь Папаніна Івана Дмитровича , полярного дослідника. В 1936 році колгосп одержав акт на вічне користування землею.

Напередодні Великої Вітчизняної війни було близько 86 дворів, де працювало 231 чол. і пахалося 777 га землі.

В 1950 році до господарства приєднано колгосп ім. Шмітта ( хутір Старожабський ) і в цьому році восени колгосп перейменовано в „ Нове життя „

В 1972 року відбулося укрупнення колгоспів і с. Мехедівка увійшло до складу Безсалівської сільської ради та колгоспу „ Перше травня „.

На даний час в с. Мехедівка працює фермерське господарство « Мрія».

До соціальної сфери села входять:

  • фельшерсько- акушерський пункт;
  • сільський клуб;

В селі функціонує Свято- Успенська православна церква.

Майже до кожного подві’я підведено природний газ та воду. Вулиці села покриті твердим покриттям оснащені вуличним освітленням.

Два жителі села брали участь в антитерористичній операції. Один з них Лебеденко І.А. загинув в бою за незалежність України. Указом Президента України його посмертно нагороджено орденом « За мужність» В його честь в с. Мехедівка було названо вулицю.


Село Сокириха


С. Сокириха Безсалівської сільської ради розташоване в 24 км. від районного центру в північно- західній частині Лохвицького району на берегах ставків. Площа населеного пункту 100 га. Населення – 35 чол., дворів – 30 .

Село було засноване на початку 18 століття. Назву свою носить від заможного козака Сокирки,який на той час проживав на тій місцевості.

Медичне обслуговування населення села здійснюється медичними працівниками Мехедівського ФАПу. Діти, які проживають в селі підвозяться до Безсалівської ЗОШ шкільним автобусом.

До села Сокириха та по селу є дорога з твердим покриттям. Торгівельне обслуговування здійснюється приватними підприємцями.


Село Озерне


Село Озерне Безсалівської сільської ради розташоване в північно-західній частині Лохвицького району на гористому рельєфі землі та берегах озер та ставків. Площа с.Озерне 96 га.населення 35 чоловік, дворів 24.

Село було засновано в 17 столітті ,вихідцем із Запорізької Січі. Отже,першим в цих місцях,як розповідали,поселився колишній козак на прізвище / а може кличка/ Манько. Поселення й стало зватись Маньків хутір. Потім село одержало назву хутір Старожабський, мальовнича місцевість,родючі землі вабили до себе не лише простих хліборобів. Частина навколишніх земель / і мабуть досить значна/ була,очевидно,”пожалувана” за вірну службу царському престолові дворянину Сокольському. Коли це було,на жаль,невідомо,але нащадки його,зокрема,останній поміщик Володимир Петрович Сокольський змушений був тікати з насидженого місця в роки революції.

А маєток його,потрібно сказати,був чималенький. Тут був і величезний будинок/ понад 50 кімнат/ і господарський двір з сараями для великої рогатої худоби,коней,птиці. Частина поміщицького будинку збереглася до сих пір.

Складні,неоднозначні роки колективізації не проминули і цього села. Тут був утворений колгосп імені Шмідта /на честь відомого радянського полярного дослідника О.Ю.Шмідта/,потім колгоспу було присвоєно ім”я Папаніна /також на честь відомого полярника І.Д.Папаніна/. Потім кілька разів об”єднувались спочатку з колгоспом,що був у сусідньому селі Мехедівка – „Нове життя,” а у 1972 році село увійшло до складу колгоспу „Перше травня,

До с.Озерне та по селу прокладена дорога з твердим покриттям. Економічне життя села та жителів пов’язане з озерами та ставками,що там розташовані.

Медичне обслуговування населення проводиться медичними працівниками Мехедівського ФАПу, діти,які проживають у селі підвозяться до Безсалівської ЗОШ 1-3ст. автобусом школи.


Село Вишеньки


Село Вишеньки Безсалівської сільської ради розташоване в західній частині Лохвицького району за 15 км. від районного центру, Площа населеного пункту 35 га. Населення – 8 чол., дворів –9

Село Вишеньки засновано в 17 столітті козаками. Попередня назва хутір Баранівщина від прізвища пана Барановський,який був паном цього села. В радянські часи село було перейменовано на Вишеньки в зв’язку з чудовими вишневими та яблуневими садами в селі.

В селі Вишеньки народився та проживав Єрмак Павло Ілліч,який проявив мужність і героїзм у боротьбі з фашистським загарбниками,якому було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

До с.Вишеньки прокладена дорога з твердим покриттям.


Село Червона Слобідка


Село Червона Слобідка Безсалівської сільської ради розташоване в 17 км. від районного центру в західному напрямку. Площа населеного пункту 91 га. Населення - 1 чол. Дворів -10.

За історичними даними село було засноване у 18 столітті В 80-х роках минулого століття тут проживали багаті люди Гамалії і Прендель. Можливо, вони й були першими поселенцями, можливо завдяки їх професійній діяльності і здобуло село „ хутір „ таку назву. В зимовий час пани жили в столиці, а влітку тут. Що вабило людей з столиці сюди ? Красивий куточок природи ? Тепер усі знають, що їх вибір місцевості був правильний.: навкруг родючі землі, луки, ліси, виросли розкішні садки.

В 1930 році в с. Червона Слобідка був утворений колгосп „ Новий шлях „

В 1959 році відбулося об’єднання колгоспу і утворено колгосп „ Перше травня „

До села Червона Слобідка та по селу є дорога з твердим покриттям.

Логін: *

Пароль: *